Логістична криза 2026 року стала одним із найсерйозніших викликів для українського аграрного сектору з часу відкриття морського коридору. Масовані російські удари по портовій інфраструктурі Великої Одеси та цивільних суднах призвели до тимчасового припинення заходу частини суден в українські порти, різкого зростання страхових премій, вартості фрахту та невизначеності для експортерів. У результаті морська логістика, яка забезпечує основну частину аграрного експорту, працює зі значними обмеженнями.
Наслідки швидко відчули виробники зернових та олійних культур. Попри зростання світових біржових котирувань на пшеницю й окремі інші культури, внутрішні закупівельні ціни в Україні опинилися під тиском через ускладнення експорту. Частина трейдерів скоротила закупівлі, а окремі переробні підприємства та експортери були змушені переглянути або тимчасово призупинити свою діяльність через логістичні ризики.
Альтернативні маршрути через дунайські порти, залізницю та західні прикордонні переходи частково компенсують втрати, однак вони не здатні повністю замінити морський експорт. Крім того, ситуацію ускладнюють рекордне обміління Дунаю, дефіцит барж і підвищення ставок фрахту. Водночас перевезення через західний кордон залишаються дорожчими та мають обмежену пропускну спроможність, що знижує конкурентоспроможність української продукції на світових ринках.
Експерти наголошують, що головним завданням найближчих місяців стане збереження безперервності експорту нового врожаю. Для цього необхідні стабільна робота морського коридору, підтримка альтернативних логістичних маршрутів, доступне фінансування для аграріїв і мінімізація внутрішніх логістичних витрат. Саме ефективність цих рішень визначатиме конкурентоспроможність українського агросектору та обсяги валютних надходжень у сезоні 2026/27.