Залишати кукурудзу в полі на зиму для частини українських господарств стає не винятком, а способом скоротити витрати. У сезоні 2025/26 затяжна та дощова осінь призвела до високої вологості зерна і суттєво затримала жнива. Наприкінці грудня близько 15% кукурудзи ще залишалося в полях, а окремі підприємства завершували її збирання вже навесні 2026 року.
Головний економічний аргумент — вартість сушіння. В окремих господарствах восени вологість кукурудзи перевищувала 25%, тоді як для тривалого зберігання зерно необхідно довести приблизно до 13–14%. Вартість сушіння на елеваторі могла становити близько 150–250 грн за один тонно-відсоток, до чого додаються транспортні та інші витрати. Тому фермери залишали кукурудзу в полі, розраховуючи, що зерно природним шляхом втратить частину вологи.
Однак економія на сушінні має свої ризики. Тривале перебування кукурудзи в полі підвищує ймовірність вилягання рослин, пошкодження качанів, розвитку хвороб, втрат від птахів і тварин, а погодні умови можуть ускладнити весняне збирання. Крім того, пізні жнива скорочують час для підготовки поля до наступної посівної. Навесні 2026 року були господарства, які домолочували торішню кукурудзу у травні та практично одразу готували ці площі під новий посів.
Чи стане перезимівля кукурудзи новим трендом, значною мірою залежатиме від економіки конкретного господарства. Якщо витрати на газ, електроенергію, сушіння та логістику залишатимуться високими, а восени зерно знову матиме значну вологість, частина виробників може повторити цю практику. Проте це скоріше вимушена економічна стратегія, ніж нова технологія вирощування: потенційну економію на сушінні необхідно порівнювати з ризиком втрат урожаю та погіршення якості зерна.