Україна стикається з посиленням конкуренції на світовому ринку кукурудзи. Через російські атаки на портову інфраструктуру Одеської області та складнощі з морськими відвантаженнями частину зерна доводиться перенаправляти через Дунай, залізницю та автомобільні маршрути. Однак ці напрямки мають меншу пропускну здатність і вищу вартість логістики, що послаблює конкурентні позиції українського зерна. Минулого місяця обсяги українських поставок скоротилися на 52%.
Одним із головних конкурентів України стає Аргентина. Країна завершує збір великого врожаю кукурудзи сезону 2025/26, який оцінюється у 71,7 млн т — майже на 20% вище попереднього рекорду. Великі обсяги зерна та стабільна робота портів дозволяють аргентинським експортерам активно виходити на ринки, де традиційно була сильною українська кукурудза.
Особливо помітне зростання поставок до Північної Африки. У січні–липні 2026 року Аргентина збільшила експорт кукурудзи до цього регіону на 45% — до 6,5 млн т. Поставки до Марокко зросли на 133% і досягли 1,55 млн т, до Єгипту — на 48%, до 2,4 млн т, а до Алжиру — на 10%, також до 2,4 млн т. Єгипет, Туніс та Лівія належать до напрямків, де українське зерно традиційно мало сильні позиції.
Водночас говорити про загальне падіння експорту української кукурудзи поки некоректно. Станом на 4 вересня Україна від початку 2026/27 МР експортувала близько 1,7 млн т кукурудзи — на 91% більше, ніж на аналогічну дату минулого сезону. Проблема полягає насамперед у зміні географії та надійності поставок: покупці, яким потрібні прогнозовані великі партії, отримують додатковий стимул працювати з конкурентами. Тому стабільність морської логістики стає одним із ключових факторів для збереження української частки світового ринку.