Житній хліб в Україні залишається одним із найдорожчих видів хлібобулочної продукції, хоча жито традиційно вважається невибагливою культурою. Причина полягає не в складності вирощування, а в економіці виробництва. За оцінками експертів, у сезоні 2026 року Україна виробить близько 246 тис. т жита, тоді як внутрішня потреба становить приблизно 245 тис. т, тобто ринок практично не має запасу міцності.
За останнє десятиліття площі під житом постійно скорочуються. Аграрії дедалі частіше переорієнтовуються на пшеницю, кукурудзу, ріпак і соняшник, які забезпечують вищу прибутковість. Хоча жито добре переносить морози, може вирощуватися на кислих і малородючих ґрунтах та має середню врожайність близько 3 т/га, його економічна віддача часто поступається іншим культурам. У роки низьких цін фермери скорочують посіви, що призводить до дефіциту сировини для борошномелів і хлібопекарів.
Найбільші площі під житом зосереджені в регіонах Полісся, де розташовано близько 76% усіх українських посівів цієї культури. Саме тут жито залишається конкурентоспроможним завдяки природним умовам і вищій рентабельності. Експерти зазначають, що у 2026 році перехідні запаси практично відсутні, тому ціни на жито, найімовірніше, залишатимуться високими або навіть зростатимуть.
Аналітики вважають, що збільшити виробництво жита можна лише за умови підвищення його економічної привабливості для виробників. Серед можливих рішень — розвиток довгострокових контрактів між аграріями та переробниками, а також застосування моделі, подібної до ринку пивоварного ячменю, де гарантований збут і премії за якість стимулюють виробництво. До того часу житній хліб і надалі залишатиметься нішевим та відносно дорогим продуктом на українському ринку.